звільняти

I -я́ю, -я́єш, зві́льнювати, -юю, -юєш, недок., звільни́ти, звільню́, зві́льниш, док., перех.

1) Випускати кого-небудь з-під арешту, з в'язниці і т. ін.; давати волю.

2) Силою визволяти кого-небудь з-під арешту, з в'язниці і т. ін.; здобувати в бою волю для кого-небудь. || Визволяти суспільну групу, клас, націю від гніту, від рабства.

3) Відвойовувати захоплену ворогом територію; очищати її від противника.

4) Забирати, вивільняючи з того, що стискує, зв'язує, обмежує і т. ін. в рухах, заважає в чому-небудь. || Відділяти що-небудь від чогось, очищати. || Усувати що-небудь, що заважає певному розвитку.

5) перев. від чого. Позбавляти кого-небудь чогось обтяжливого чи зайвого, небажаного. || від кого. Позбавляти кого-небудь чиєїсь небажаної, неприємної присутності.

6) Вилучаючи з якого-небудь процесу, робити вільним. || Знімати з роботи, відчисляти з навчального закладу і т. ін.

7) Робити порожнім, незайнятим (яке-небудь місце, приміщення, посуд і т. ін.). || Вивільняти (час) від звичних занять.

II -я́ю, -я́єш, недок., звільни́ти, звільню́, зві́льниш, док., перех., діал.

Уповільнювати.